В грудні 2018 року мене звільнили з посади начальника відділу освіти управління освіти, сім’ї, молоді та спорту РДА. В квітні 2019 року вносять зміни до штатного розпису і встановлюють посаду «заступник начальника управління – начальник відділу освіти управління освіти , сім’ї, молоді та спорту РДА». Рішенням суду мене поновлюють на посаді начальника відділу освіти управління освіти , сім’ї, молоді та спорту РДА.
Яким чином буде відбуватися поновлення на посаді?

Автор: Качан Наталія, експерт «Держслужба ФОРУМ – FORUM Civil Service» 

Запропонована ситуація має два моменти:

  1. Особа звільнена з посади, за рішенням суду це звільнення є незаконним і працівник підлягає поновленню на посаду незалежно від причини звільнення.
  2. За час тривалості судової справи посаду виведено із штатного розпису (скорочено), але введено нову, аналогічну за посадовими обов’язками. Тобто посади, з якої було звільнено особу фактично не існує.

Традиційно склалося, що працівник вважається менш захищеною стороною трудового процесу на відміну від роботодавця, або особи, яка має повноваження приймати та звільняти з роботи. Суттєво що, попри встановлені законодавством механізми вирішення трудових спорів, фактично працівник під час незаконних дій залишається сам на сам з проблемою: хтось не знає, як йому діяти і до кого звертатися, хтось не вірить у справедливість рішення, у когось не вистачає обізнаності щодо своїх прав, а хтось – навіть вперто подаючи позовні заяви у всі інстанції, все одно програє суд за судом, що стає негативним прикладом для інших.

Хоча ситуації бувають різні, кожному варто пам’ятати, що у громадян є право на працю, гарантоване Конституцією України.

Законодавство про державну службу у разі незаконного звільнення державного службовця передбачає два шляхи вирішення трудових спорів – це досудове та судове вирішення. Досудове вирішення трудових спорів на державній службі провадиться, здебільшого, Національним агентством з питань державної служби та його територіальними органами, якщо питання неможливо вирішити у законному порядку в межах державного органу. Порядок захисту права на державну службу встановлено статтею 11 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.

Також у працівника є право звернутися до Державної служби України з питань праці, яка за зверненням про порушення законодавства про працю повинна провести інспекційне відвідування (згідно з пунктом 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26.04.2017 р. № 295).

Однак універсальним і, можливо, найбільш дієвим способом захисту права на працю у тому числі і для державних службовців є звернення з позовною заявою до суду.

Подача позову до суду не потребує проходження всієї ієрархії захисту права на державну службу, а може бути поданий відразу і одночасно. Головне пам’ятати про строки подачі позову і заяв.

Звернутися з позовом про порушення трудових прав може будь-яка особа, яка вважає, що її права порушили.

Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов’язковим до виконання.

Відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю( далі – КЗпП) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв’язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню незалежно від того звертається працівник із заявою про поновлення чи ні.

Негайне виконання передбачає виконання оформлення трудових відносин:

  1. Встановлення посади, на яку поновлюється працівник.
  2. Анулювання попереднього наказу про звільнення та оформлення наказу про поновлення на посаду.
  3. Оформлення трудової книжки у відповідності до процедури поновлення.
  4. Допущення до виконання трудових обов’язків відповідно до поновленої посади.
  5. Виплата суми компенсації, що належить працівникові.

Доволі часто виникають ситуації, коли поновлювати працівника за рішенням суду немає куди. Але законодавство у цьому плані безапеляційне – рішення суду має бути виконане. Приклад ситуацій у таблиці 1.

Законодавець передбачає обов’язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і видати розпорядження (наказ) про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

У цьому розпорядженні (наказі) слід зазначити, що «озпорядження … (суб’єкта призначення – авт.) про звільнення …. (поновлюваного працівника – авт.) скасовано на підставі рішення суду … (реквізити рішення – авт.)».

Поновлюваний працівник повинен бути ознайомлений з розпорядженням (наказом) про поновлення під підпис.

Поновлення на роботі відбувається з дати звільнення працівника, яка відповідно до цього рішення визнається недійсною (підтвердження цього у листі Міністерства праці та соціальної політики від 07.08.2007 р. № 205/06/187-07).

Після видачі наказу про поновлення працівника на посаді вносяться зміни до трудової книжки працівника відповідно до пункту 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту  населення від 29.07.93 р. № 58, зокрема, визнається недійсним запис, зроблений відповідно до наказу, визнаного судом незаконним.Наприклад, пишеться: «Запис за … (номер, дата – авт.) є недійсним, поновлений на попередній посаді ….(посада, дата поновлення – авт. )».

Виконання вважається завершеним з моменту фактичного допущення працівника до виконання попередніх обов’язків на підставі відповідного наказу органу, який прийняв незаконне рішення про звільнення працівника. Якщо роботодавець (посадова особа) без поважних причин не виконує рішення про поновлення незаконно звільненого працівника, державний виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, – протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII – далі Закон № 1404-VIII).

У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника – фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб – 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника – юридичну особу – 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання (стаття 75 Закону № 1404-VIII).

Окрім цього, державний виконавець призначає новий строк для виконання рішення суду. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.  Тобто, якщо рішення і далі не виконується боржником, державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.

У статті 382 Кримінального кодексу України передбачена відповідальність за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню у вигляді штрафу –

від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

Ті самі дії, вчинені службовою особою, –

караються штрафом від семисот п’ятдесяти до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Рішення про поновлення на роботі вважається виконаним роботодавцем з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення працівника на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки. Після цього виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (частина друга статті 65 Закону № 1404-VIII) .

Висновок:

Закон України “Про державну службу” зазначає право державних службовців “оскаржити рішення, дії чи бездіяльність державних органів та їх посадових осіб, що перешкоджають реалізації прав, наданих йому цим Законом, до суду”. Сам процес регулюється низкою інших законоводавчо-нормативних актів, притаманних не лише державній службі, але й будь-якім іншим суб’єктам у системі “роботодавець-працівник”. Позов державного службовця про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі подається в порядку Кодексу адміністративного судочинства, це буде адміністративний процес, в інших випадках (коли працівник не державний службовець) — цивільний процес і позов подаватиметься в порядку Цивільного процесуального кодексу України

У законодавстві передбачено жорсткі, визначені рамки для виконання рішення суду щодо поновлення працівника у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу. Досвід судових справ у цій галузі вказує на те, що суд, зазвичай, приймає позитивне для позивача рішення. Що, зрештою, логічно – адже працівники, права яких було порушено, добре зважують всі нюанси, у тому числі й людський фактор. До суду подають позов, здебільшого, коли впевнені у своїй правоті, але не можуть цього довести у досудовому порядку.

Острах перед судовою тяганиною сьогодні є чи не найбільшим стримуючим фактором, через який багато порушень права на працю так і залишаються в тіні. А, відтак, роботодавці не остерігаються вчиняти протиправні дії.

Зміна пріоритетів змусить роботодавців більш уважно підходити як до процедури звільнення працівника, так і до організації всього процесу управління персоналу, від якого залежить мінімізація ситуацій, коли працівників звільняють з ініціативи роботодавця.

Вирішення заданої ситуації:
Якщо посаду виведено із штатного розпису (скорочено), але введено нову, аналогічну за посадовими обов’язками – рішення суду потрібно виконати. Тобто, знову ввести посаду, з якої було незаконно звільнено працівника і поновити його на ній. Рішення про необхідність іншої посади з аналогічними обов’язками приймається у робочому процесі. Логічно, що дві посади, наприклад, начальника того самого відділу не потрібно. Відтак, друга посада має бути скорочена у визначеному порядку.

Матеріал підготовлений за фінансової підтримки Посольства Королівства Нідерланди, в рамках програми МАТРА. Зміст цієї публікації є виключно відповідальністю Фундації DEJURE і в жодному разі не відображає позицію Королівства Нідерланди.

This publication has been made within the frameworks of the Matra Programme (Embassy of the Kingdom of the Netherlands)

Поділитися