Як пише “Українське право”.

Позивач оскаржив до адміністративного суду наказ Головного управління Держпраці про притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Позивач зазначав, що не вчиняв дій, що ставляться йому у провину.

В матеріалах дисциплінарної справи щодо позивача, зазначено, що підставою для відкриття дисциплінарного провадження стосовно нього стала службова записка начальника відділу організаційно-аналітичного забезпечення у зв`язку з невиконанням наказу Головного управління Держпраці в частині подання в терміни звітної інформації.

Суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили позов. Суди виходили з того, що саме лише посилання в наказі на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм, при обранні виду дисциплінарного стягнення, а також ненаведення обставин вчинення дисциплінарного проступку, не є належним обґрунтуванням оскаржуваного наказу. Крім того, суди зазначили про відсутність доказів того, що позивач був ознайомлений з наказом, невиконання якого йому поставлено у провину.

З рішеннями судів попередніх інстанцій погодився і Касаційний адміністративний суд.

Суд зазначив, що оскаржений наказ Головного управління Держпраці містить загальне посилання на статтю 65 Закону України «Про державну службу», без зазначення конкретного пункту частини другої цієї статті та виду дисциплінарного проступку. Також, в цьому наказі не зазначено суті вчиненого порушення, тобто яку саме звітну інформацію не подав позивач вчасно, в чому конкретно виразилося неналежне виконання посадових обов`язків позивачем.

ВС вказав, що відповідно до частини першої і другої статті 74 Закону України «Про державну службу» дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби. Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця.


Читайте також:

А частиною другою статті 77 цього Закону передбачено, що у рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення. Вимагає зазначення у рішенні виду дисциплінарного проступку і його юридичної кваліфікації.

ВС зауважив, що зазначення в рішенні про притягнення до дисциплінарної відповідальності конкретного пункту частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» дозволяє чітко визначити як кваліфікував дії чи бездіяльність державного службовця саме той орган (посадова особа), який прийняв рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, а також перевірити правильність застосування до державного службовця певного виду стягнення.

Крім цього, обрання того чи іншого виду стягнення передбаченого статтею 66 Закону України «Про державну службу» безпосередньо залежить від того, який саме дисциплінарний проступок вчинений державним службовцем.

Тому Верховний Суд погодився з доводами судів першої й апеляційної інстанцій, що саме лише посилання в наказі на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм при обранні виду дисциплінарного стягнення, а також ненаведення обставин вчинення дисциплінарного проступку, не є належним обґрунтуванням оскаржуваного наказу (постанова від 12.08.2019 у справі № 1340/4847/18).

Поділитися